Біфокальне дзеркало

Коли у людини з віком ослаблена адаптація зору, їй потрібно коригувати зір окремо для далекого та близького бачення. У цей час йому / їй часто потрібно носити дві пари окулярів окремо, що дуже незручно. Отже, необхідно подрібнити дві різні сили заломлення на одній лінзі, щоб стати лінзами у двох областях. Такі лінзи називають біфокальними лінзами або біфокальними окулярами.

Тип
Спліт типу
Це найперший і найпростіший тип бінокулярних лінз. Його винахідником є ​​загальновизнана американська знаменитість Франклін. Для біфокального дзеркала роздільного типу використовуються дві лінзи різного ступеня, які використовуються як дальня та ближня зони для центрального позиціонування. Цей основний принцип досі використовується у всіх конструкціях із подвійним дзеркалом.

Тип склеювання
Наклейте додаткову плівку на основну плівку. Оригінальною гумкою була камедь канадського кедра, яка легко склеюється, а також може бути склеєна після того, як гума деградує механічними, термічними та хімічними впливами. Своєрідна епоксидна смола з кращими характеристиками після обробки ультрафіолетом поступово замінила першу. Склеєне біфокальне дзеркало робить форму та розмір підшару більш різноманітними, включаючи пофарбований підшар та конструкцію керування призмою. Щоб зробити межу невидимою та важкою для виявлення, суб-зріз можна зробити у вигляді кола, при цьому оптичний центр і геометричний центр збігаються. Біфокальне дзеркало вафельного типу - це спеціальне клеєне біфокальне дзеркало. Край можна зробити дуже тонким, і його важко розрізнити, коли деталь обробляється на корпусі тимчасового підшипника, таким чином покращуючи зовнішній вигляд.

Тип фьюжн
Він полягає в тому, щоб сплавити матеріал лінзи з високим показником заломлення в увігнуту область основної пластини при високій температурі, а показник заломлення основної пластини низький. Потім проведіть поверхню допоміжної деталі, щоб кривизна поверхні допоміжної деталі відповідала кривизні основної деталі. Немає відчуття розмежування. Зчитування додаткового A залежить від сили заломлення F1 передньої поверхні дальнього поля зору, кривизни FC вихідної увігнутої дуги та коефіцієнта злиття. Коефіцієнт плавлення — це функціональна залежність між показником заломлення двофазних матеріалів лінз, де n являє собою показник заломлення основного скла (зазвичай коронного скла), а ns являє собою показник заломлення підшарового (флінтового скла) з велике значення, тоді коефіцієнт злиття k=(n-1) / (nn), тому A=(F1-FC) / k. З наведеної вище формули видно, що теоретично зміна кривизни передньої поверхні основної пластини, кривизни увігнутої дуги та показника заломлення підпластинки може змінити майже додатковий ступінь, але насправді це, як правило, досягається шляхом зміни коефіцієнт заломлення підпластинки. Таблиця 8-2 показує показник заломлення підшарового флінт-скла, яке зазвичай використовується у світі для виготовлення різних біфокальних дзеркал із ближнім додатковим синтезом.

Таблиця 8-2 Показник заломлення підпластин різних біфокальних дзеркал із ближнім додатковим синтезом (флінтове скло)